Авторська комплексна програма

«Психокорекція загального психологічного стану учнів молодшої ланки методом малювання»

Молодша школа – фундамент навчання в школі. Яким буде цей «фундамент», як дитина адаптується до школи, наскільки буде почувати себе добре в школі, чи зуміє впоратися з різними труднощами – залежить подальше її навчання. Тому психологам особливу увагу слід приділяти початку шкільного навчання.

Вступ до школи повністю перебудовує життя дитини. У школі дитина попадає в нові соціальні умови. Міняється його звичайний спосіб життя, виникають нові відносини з людьми. Це може супроводжуватися підвищенням тривожності, зниженням активності, переживанням емоційного неблагополуччя, пов'язаного з передчуттям небезпеки або невдачі.

При несприятливих умовах тривожність дітей та страхи перетворюються в стійку рису характеру. Ближче до 7-8 років можна говорити про певний емоційний настрій з перевагою почуття занепокоєння та страху зробити щось не так. У зв'язку із цим гостро стає питання успішного пристосування дитини в школі.

Дана програма покликано допомогти дітям успішно пристосуватися до школи, упоратися з різними психологічними труднощами, та, в цілому, спрямована на духовне оздоровлення і особистісний ріст дитини.

На наш погляд найбільш ефективна робота з дітьми 6-9 літнього віку, це психокорекційна робота за допомогою малюнка. Використання мистецтва як корекційного фактора цілком доступно у школі. Ці арт-терапевтичні заняття можна розглядати як одну з інноваційних форм роботи з дітьми.

Термін «арт-терапія» (буквально – терапія мистецтвом) був уведений А. Хіллом (1938) при описі власної роботи з туберкульозними хворими в санаторіях. За М. Лібманом, арт-терапія – це використання засобів мистецтва для передачі почуттів і інших проявів психіки людини з метою зміни структури його світовідчування.

Методика розглянутого поняття базується на переконанні, що внутрішнє «Я» людини відбивається в зорових образах щоразу , коли вона спонтанно, не дуже замислюючись про свої добутки, малює, пише картину, ліпить. Прийнято вважати, що образи художньої творчості відображають усі види підсвідомих процесів, включаючи страхи, внутрішні конфлікти, спогади дитинства, сновидіння. При їхньому словесному описі в дитини можуть виникнути ускладнення. Тому саме невербальні засоби часто є єдино можливими для вираження та прояснення сильних переживань. Тут можна говорити про деяку перевагу арт-терапії перед іншими формами психокорекційної роботи: практично кожна дитина любить малювати, при цьому корекційна робота не вимагає від нього яких-небудь здатностей до образотворчої діяльності або художніх навичок, оскільки вона не має зразка й не оцінюється. Творчість, як відомо, сама по собі має цілющу силу:

- так, як малювання є переважно засобом невербального спілкування, це робить його особливо цінним для дітей, які ще недостатньо добре володіють мовою, утрудняються в словесному описі своїх переживань;
- образотворча діяльність є потужним засобом зближення людей. Це особливо корисне в ситуаціях, коли дитині необхідно знайти своє місце в класному колективі, при труднощах в налагодженні контактів;
- продукти образотворчої діяльності є об'єктивним свідченням настроїв і думок дитини, що дозволяє використовувати їх для оцінки стану, проведення відповідних досліджень;
- корекційна робота за допомогою малюнка в більшості випадків викликає в дітей позитивні емоції, допомагає подолати страхи, невпевненість.
- арт-терапія заснована на мобілізації творчого потенціалу людини, внутрішніх механізмів саморегуляції і зцілення.

Використання даного терміна (арт-терапія) не зв'язане буквально з лікуванням (як відомо «therapia» у перекладі з латинського означає лікування). Такий напрямок у шкільній психології пов'язаний зі зміцненням психічного здоров'я дитини й виконує психогігієнічні (профілактичні) і корекційні функції. Арт-терапія має більші можливості в роботі з дітьми молодшого шкільного віку, у яких присутні різні емоційні проблеми, труднощі в спілкуванні, негативні поведінкові реакції, труднощі в адаптації до школи.

Згідно зі східною мудрістю, «малюнок може виразити те, що не виразить і тисяча слів». На думку В.С. Мухіної і інших дослідників, малюнок для дітей є не мистецтвом, а мовою. Їм властиве прагнення малювати. Це – своєрідне експериментування з художніми символами в якості заступників реальних об'єктів. За допомогою малювання реалізується потреба особистості в самовираженні.

На заняттях будуть вирішуватися наступні важливі завдання:

Виховні. Взаємодія будується таким чином, щоб діти вчилися коректному спілкуванню, співпереживанню, дбайливим взаєминам з однолітками й дорослими. Це сприяє моральному розвитку особистості, забезпечує орієнтацію в системі моральних норм, засвоєння етики поведінки. Відбувається більш глибоке розуміння себе, свого внутрішнього миру (думок, почуттів, бажань). Складаються відкриті, довірчі, доброзичливі відносини із психологом.

Психокорекційна робота за допомогою малюнка вирішує питання:

Корекційні. Досить успішно коректується образ «Я», який раніше міг бути деформованим, поліпшується самооцінка, зникають неадекватні форми поведінки, налагоджуються способи взаємодії з іншими людьми.

Діагностичні. Володіючи багатобічними діагностичними можливостями, арт-терапія, може розглядатися як проективна методика. Вона дозволяє одержати відомості про розвиток і індивідуальних особливостях дитини. Це коректний спосіб спостережень за дітьми у самостійній діяльності, краще довідатися їх інтереси, цінності, побачити внутрішній мир, неповторність, особистісну своєрідність, а також виявити проблеми, що підлягають спеціальної корекції. У процесі занять легко проявляються характер міжособистісних відносин і реальне положення кожного в колективі, а також особливості сімейної ситуації, виявляє внутрішні, глибинні проблеми особистості.

Розвиваючі. Завдяки використанню різних форм художньої експресії складаються умови, при яких кожна дитина переживає успіх у тієї або іншій діяльності, самостійно справляється з важкою ситуацією. Діти вчаться вербалізації емоційних переживань, відкритості в спілкуванні, спонтанності. У цілому відбувається особистісний ріст людини, знаходиться досвід нових форм діяльності, розвиваються здатності до творчості, саморегуляції почуттів і поведінки.

«Оздоровчий» ефект досягається завдяки тому, що в процесі творчої діяльності створюється атмосфера емоційної теплоти, доброзичливості, емпатичного спілкування, визнання цінності особистості іншої людини, турбота про неї, її почуття, переживання. Виникають відчуття психологічного комфорту, захищеності, радості, успіху. У результаті мобілізується цілющий потенціал емоцій.

Малювання, живопис фарбами є безпечними способами розрядки напруги, вираження агресивних почуттів у соціально - прийнятній манері. Підсвідомі конфлікти й внутрішні переживання дітей легше виражаються за допомогою зорових образів, ніж словами; іноді невербальний засіб виявляється єдиним інструментом, що розкриває, що й проясняє інтенсивні почуття дитини, допомагає зміцнити взаємини серед дітей.

Дана програма розрахована на роботу з дітьми 6-8 років, що мають труднощі в адаптації до школи, різні психоемоційні труднощі (страх, непевність, збудливість, порушення поведінки і т.д.), учні котрі зазнали утрату або перенесли психологічну травму.

Форма роботи передбачається індивідуальна або в малих групах 5-12 учнів. Групова форма роботи вважається більш ефективною. Вона дозволяє працювати з більш широким колом дітей, і одночасно розбудовувати корисні соціальні навички, пов'язані з наданням взаємної підтримки іншим дітям. Дозволяє вирішувати загальні особистісні проблеми, дає можливість спостерігати результати своїх дій і їх вплив на навколишнє; дозволяє освоювати нові ролі, а також спостерігати, як модифікація рольової поведінки впливає на взаємини з оточуючими.

Ефективна кількість дітей 6-7 річного віку – 5-7 учнів, дітей 8-10 річного віку – до 12 учнів.

Групи формуються: у першому класі діти «групи ризику» з признаками дезадаптації до школи (за матеріалами діагностики та спостережень у період проходження адаптаційного періоду), учні 2-4 класів, котрі мають проблеми в емоційно-вольовій сфері (за запитом вчителів, батьків, та спостереженнями психолога), а також в класах інтенсивної педагогічної корекції.

Мета програми: підвищення адаптивності дітей у нових умовах діяльності, прийняття дитиною нової соціальної позиції «школяра», розвиток гнучкості в прояві себе, своїх почуттів, поліпшенні взаємин із учителем, однолітками.

Основні завдання програми:

- знизити емоційну тривожність у дітей через вираження емоцій і почуттів, пов'язаних з переживанням проблем всередині себе;
- розвити комунікативних навичок через нові форми взаємодії із собою, з однолітками;
- підвищити самооцінки через підтвердження своєї індивідуальності, неповторності та значимості;
- сприяти закріпленню позитивних поведінкових реакцій у дітей.

Заняття розраховані на 35-40 хвилин.

Мінімальний курс групової психокорекційної роботи 12 занять, оптимальний 18-20 (Два заняття діагностичні). Індивідуальний курс визначається потребами дитини й динамікою вирішення проблем.

Психолог формує на заняттях атмосферу доброзичливості, безпеки, взаємодопомоги, емоційної підтримки один одного.

Етапи заняття:

1 етап – введення та «настрій на творчість», уява того що збираємося малювати (3-5 хвилин). На цьому етапі готуємо учасників до творчої роботи і групової комунікації. Тут використовуються рухові вправи (психогімнастика), нескладні образотворчі прийоми («карлючки», «закриті очі», «автографи», «естафета ліній»). Ці вправи розслабляють і знижують контроль свідомості.

Можуть використовуватися психогімнастичні вправи (етюди). (Додаток 1)

2 етап – образотворча робота, невербальна, творча частина заняття (20 хвилин), під час малювання може грати тиха спокійна музика.

3 етап – обговорення, вербальна, апперцептивна частина заняття. (10-15 хвилин). Головне завдання цього етапу – створення умов для внутрішньогрупової комунікації. Дітям пропонується показати і розповісти про свою роботу: про думки, почуття, асоціації які виникли під час малювання. (Додаток 2).

Під час обговорення малюнків психолог ураховує: як дитина себе виражає; що він виражає; у якій формі.

4 етап – у кінці заняття обов'язково проводитися рефлексія. Кожен учасник висловлюється про те, що для нього важливого було на заняттях, що сподобалося, що було важке. Психолог обов'язково у кінці заняття повинен підкреслити успіх кожного.

Результативність програми відслідковується по проективних методиках: «Будинок. Дерево. Люди», «Неіснуюча тварина», та по спостереженням за дітьми на заняттях і під час навчання.

Матеріали до занять: фарби, акварель, воскові крейди, олівці, фломастери, папір формату А3, А4.

Фарби більше, ніж інші матеріали дозволяють емоціям, настроям і образам перетікати через руки (малювання пальцями) прямо в матеріал і відображатися з мінімальним контролем.

Акварель можна наносити по-різному: вони можуть бути яскравими чи тьмяними, чіткими чи розмитими, важкими чи легкими.

Воскові крейди. Вони суттєво твердіше, чим вище перерахований матеріал, і таким чином, відкривають тільки частину можливостей психічної саморегуляції. Вони дозволяють виразити себе у формі і кольорі тім учням, хто лякається текучої, непередбачуваної сторони несвідомого.

Фломастери вимагають під час малювання сильного контролю. Використання фломастерів розкриє момент придушення страху перед безліччю власних переживань і відчуттів.

Простий олівець. Якщо дитина, незважаючи на запропонований колірний матеріал, часто вибирає простий олівець, виходить, щось, можливо, перешкоджає його емоційному вираженню.

Папір формату А 3 спонукає до широких вільних рухів, дозволяє відмовитися від контролю та обмежень, які потрібні при роботі із дрібними форматами.

Теми для малювання.

Заняття починаються з діагностичних малюнків, далі керівник групи вибирає теми для малювання за особливостями дітей та розвитком групи. На одну тему розраховано одне заняття.

1. Діагностичне малювання:

- Будинок. Дерево. Людина.
- Неіснуюча тварина.

2. Теми, пов'язані з освоєнням матеріалів:

- Ляпки веселі і сумні;
- Добра і зла ляпка;
- Страшні лінії.

3. «Загальні» теми, що дозволяють досліджувати широке коло проблем і переживань учасників групи:

- Намальована казка;
- Ведмедик у малюнку;
- Рожевий кущ;
- Я у школі;
- Я вдома;
- Я з друзями;
- Малювання мандал;
- Методика «Драконові ключі»;
- Малюнок веселки;
- Техніка «Дерево»;
- Техніка Монарт.

4. Теми, пов'язані з дослідженням системи відносин і образа «Я»:

- Хто Я;
- Я у школі;
- Я на вулиці;
- Я вдома;
- Ми люди - Я людина;
- Автопортрет;
- Моє ім'я.

5. Теми, пов'язані з емоційними станами:

- Намалюй страх, гнів, радість, смуток, злість, веселощі;
- Намалюй колір свого настрою.

6. Теми для парних робіт:

- Разом веселіше;
- Наш метелик;
- Рукавички;
- Малюнок у парі;
- Групові колажі;
- Акватипія.

7. Теми, що припускають спільну образотворчу діяльність учасників групи:

- Дивна подорож;
- Родина динозаврів;
- Листівки на пам'ять;
- Розмалюємо почуття;
- Малюємо кола;
- Малюємо дерева.

8. Як різновид арт-терапії можна використовувати ліплення із глини або пластиліну.

 

Список використаної літератури:

1. Захаров А.І. Як допомогти нашим дітям позбутися страху. – Спб.: Гіппократ, 1995 – 128 с.
2. Грехова А.В. Педагогічні можливості використання елементів арт-терапії на уроках мистецтва в середній школі. – М, 1997 – 167 с.
3. Копитін О.І. Арт-терапія в загальноосвітній школі. Методичний посібник. – Спб.: Академія постдипломної педагогічної освіти, 2005 – 136 с.
4. Копитін О.І. Основи арт-терапії. – Спб.: Гіппократ, 1999 – 360 с.
5. Копитін О.І. Теорія й практика арт-терапії. – Спб.: Пітер, 2002 – 327 с.
6. Лебедєва Л.Д. Практика арт-терапії. Підходи, діагностика, система занять. – Спб.:Річ, 2003 – 365 с.
7. Макшанов С.І. Хрящева Н.Ю. Психогімнастика в тренінгу. – Спб.:Ин-т тренінгу,1993 – 233 с.
8. Малкіна-пих І.Г. Вікові кризи. – М.,2004 – 896 с.
9. Мухіна В.С. Образотворча діяльність дитини як форма засвоєння соціального досвіду. – М., 1981 – 189 с.
10. Оклендер В. Вікна в мир дитини. – М, 1997 – 89 с.
11. Осипова А.А. Загальна психокорекція. – М., 2000 – 289 с.
12. Шоттенлоэр Г. Малюнок і образ у гештальттерапії. – Спб: Видавництво Пірожкова, 2001 – 182 с.
13. Романова Е.С., Потьомкіна О.Ф. Графічні методи в психологічній діагностиці. – М., 1991 – 215 с.
14. Уэлсбі К. Частина цілого: арт-терапія в школі. Арт-терапія. Хрестоматія (Під ред. О.І. Копитіна). – Спб.: Пітер, 2001 – 477 с.

 

Додаток 1

 Вправи та етюди з психогімнастики

Зміст етюдів ми не читаємо дітям, а з емоціями переказуємо ситуацію. Можна, програти ситуацію, яка відбулася в групі, або почерпнути сюжет із прочитаної казки. Можна використовувати наступні етюди:

1. Квітка (етюд на вираз радості).

Теплий промінь сонця впав на землю і зігрів у землі насіннячка. З насіннячка проклюнувся паросток. З паростка виросла прекрасна квітка. Ніжиться квітка на сонці, повертає теплу і світла голівку слідом за сонцем.

2. Після дощу (етюд на вираз радості).

Діти обережно ступають, ходять навколо уявних калюж, намагаючись не замочити ніг. Потім розбестилися , стрибають по калюжах так сильно, що бризки летять на всі боки. Їм дуже весело.

3. Собачка принюхується (етюд на вираз інтересу).

Мисливський собака, побачивши дичину, моментально застиг в напруженій позі. Він уважно вдивляється у видобуток, готуючись кинутися вперед.

4. Царівна-жаба (етюд на вираз гордості).

Ведучий читає уривок, де Олена Прекрасна величаво і гордо, немов пава танцює. Діти під музику намагаються показати танок царівни.

5. Ой, ой, живіт болить! (етюд на вираз страждання).

У хлопчика раптово заболів живіт, він страждає (поникла голова, зведені брови, опущені куточки рота, руки на животі).

6. Гнівна гієна (етюд на вираз гніву).

Гієна стоїть біля самотньої пальми.У листках пальми ховається мавпа. Гієна чекає, коли мавпа, знесиливши від голоду і спраги, зістрибне на землю. Тоді вона її з'їсть. Гієна приходить у лють, якщо хто-небудь наближається до пальми, бажаючи допомогти мавпочці.

7. Провинився.

Хлопчик розбив вазу. Мама його лає. Він розуміє, що провинився, тому стоїть, опустивши голову.

8. Соромно.

Коля зламав перемикач у телевізора. Він боїться, що мама його покарає, тому звалює провину на молодшого брата. Брата покарали. Старшому братові соромно.

9. Лисеня (етюд на вираз страху).

Лисеня побачило на березі ріки свою маму, але не зважується ввійти у воду. Вода така холодна, та й глибоко тут.

10. Один у будинку.

Хлопчик залишився один. Він безупинно сидить на стільці і зі страхом дивиться на двері. Раптом у кімнаті хтось причаївся? Що тоді?

 

Додаток 2

Обговорення можна проводити декількома способами:

1. Можна запитати всіх по черзі, що вони відчувають, дивлячись на одну з намальованих картин. При цьому всі повинні уважно слухати один одного. Коли дитина усе сказала, їй дякують. Потім слухають наступну. Не дозволяється сперечатися, перебивати, говорити довго. Наприкінці психолог робить короткий висновок. (Наприклад: які ми всі різні, неповторні, як цікаво довідатися, що почуває кожний).
2. Можна просити кожну дитину розповісти про свою картину, що вона прагнула на ній зобразити, дати маленькій словесний опис. Дозволяється ставити запитання оповідачеві про те, що зображене в тієї або іншій частині картини, особливо якщо він утруднюється розповідати сам. Психолог заохочує невпевнену в собі дитину, направляє ії увагу, обмежує надмірно балакучу дитину, наприкінці дякує.
3. Кожний відповідає на запитання: що він зумів виразити найбільше вдало і чому. Наприклад: «У мене вийшов будинок, я його намалював акуратно», або «У мене гарні яскраві кольори», або «Машина вийшла схожою на батькову», або «Вийшло, як хлопчик біжить», – і т.д. Якщо дитина утруднюється знайти, що вийшло добре, то йому допомагають інші.
4. Якщо в групі є сором'язливі, невпевнені в собі діти, можна попросити їхніх сусідів відповісти на запитання «що тобі подобається в малюнку сусіда?». Ви вибираєте оповідача і картину, про яку він буде говорити, не випадково. Діти ж цього знати не повинні.
5. Можна запропонувати вигадати історію щодо малюнку і придумати назву. Історію можна починати: «Жила була людина схожа на мене». На цьому етапі може застосовуватися колективна робота в малих групах. Учасники придумують сюжет на малюнок і розігрують сценку. Переклад переживань в рухи, слова призводить до звільнення від неприємних емоцій.
6. Можна скласти всі картини разом у ряд і попросити одного з дітей скласти по них загальну історію. Це можна робити, якщо картини малювались на різні теми або на одну широку тему. Розповідь повинна мати початок, середину і кінець.
7. Можна розповідати історію по черзі (кожний про свою або про чергову картину). Завдання дитини – зв'язати в розповіді зображення на картині із зображенням на попередньому малюнку.
8. Можна разом з дітьми робити аналіз і обговорювати:

-. Колір (яскравий або бляклий, багатобарвна картина або одноколірна);
- Розміри зображення (більші, маленькі, середні);
- Границі зображення (розмиті або чіткі);
- Чи порожня картина або завантажена зображенням;
- Тісно або вільно в картині головному героєві і т.д.

9. Можна запитати дітей, що думає герой, зображений на їхній картині. Кожний повинен розповісти що-небудь від імені героя. (Під героєм мається на увазі головний персонаж картини. Це може бути не тільки жива істота, але й море, плаття, валіза та будь-який інший предмет.) У цім завданні психолог має можливість одержати інформацію від дитини прямо: те, що хвилює дитину, про що він прагнув би повідомити вас, але не може, він легко вимовить від імені персонажа. Якщо дитина виголошує щось тривожне, то розповідь не повинна на цьому закінчитися. Психолог обов'язково відразу після слів дитини виголошує одну-дві фрази або питання, які дозволять дитині приєднати до свого сприйняття щось нове, що виводить його із цього стану або напрямок, що вказує вихід.
10. Якщо запропонувати дитині поговорити від імені героїв картин інших дітей, то ви зможете довідатися про його проблеми у взаєминах з іншими людьми (кривдить чи його хтось, чи боїться він кого-небудь) і допомогти йому правильно поводитися в таких ситуаціях.